Информация к новости
  • Переглядів: 633
  • Автор: admin
  • Дата: 18-11-2014
18-11-2014

Весела Маланка

Категорія: Новини

В низці яскравих зимових свят стоїть святкування «Маланки». Традиції, звичаї святкування вже пристосувались до сучасності, а в деяких місцях залишились в первозданному вигляді. Одне з таких місць є с.Червона Гребля на Вінничині.
Моє село – моя земля!
Єдине ти для мене в світі
А я кровиночка твоя,
І в єдності ми будем жити.

Такими рядками почала свою розповідь про Черво́ну Гре́блю місцева жителька, яка працює на ниві культури та освіти, хранитель традицій, бібліотекар Червоногребельської сільської ради - Зьомко Зіна Петрівна.
-На крайньому півдні Вінницької області в Чечельницькому районі розташоване село Червона Гребля. Воно розмістилося на обох берегах річечки, яка бере початок біля села Рибки, Піщанського району, Вінницької області і впадає в річку Савранка в селі Демівка. Рідне село. Для когось – просто населений пункт чи місце народження, а комусь незабутня співуча колиска, наймиліший куточок у світі на все життя. Це мальовнича природа, плакучі верби над чистим ставом, безмежні поля, чепурні хати з вишитими рушниками.
Перша назва села Боровки. Після 1795р. село змінило назву на Попову Греблю. В квітні 1921р. каральним загоном ЧК під керівництвом Атюнина село було підпалено. Жителі навколишніх сіл Попову Греблю побачили «червоною». З того часу, з 17 квітня 1921року село змінило назву на Червона Гребля.
-Така нелегка історія нашого села, зазначила Зіна Петрівна.
Звісно найцінніший скарб села – його люди, їхні народні звичаї та традиції.
Народні традиції та звичаї завжди були духовною основою життя українців. Вони формувалися протягом багатьох століть і є складовою частиною не лише історії нашого народу, а й сьогодення.
І кожен з нас є спадкоємцем цього великого скарбу, продовжувачем традицій народної культури.
Саме з метою дослідження та популяризації цікавих народних традицій святкування «Маланки», які збереглись від прапрадідів до теперішніх днів і мають особливо велику культурну, естетичну та краєзнавчу цінність національний природний парк «Кармелюкове Поділля» спільно з місцевою громадою організував одноденний туристичний маршрут «Весела Маланка». Першопрохідцями цього маршруту стали студенти Верхівського сільського господарського коледжу, Ольгопільського професійно-технічного училища №35, які навчаються на факультетах «Лісове господарство та ландшафтний дизайн», старшокласники Ольгопільської та Червоногребельської шкіл, місцеве населення, а також ті, хто читає газету «Вісник «Кармелюкового Поділля».
Маршрут розпочався з відвідування святині села та району – могили всевидящого отця Антонія. Сільський бібліотекар З.П.Зьомко розповіла про незвичайну долю та його володіння даром цілителя.
-Антоній Порфирович Немирівський народився 1904 року в бідній сім"ї в селі Червона Гребля Ольгопільського повіту Подільської губернії. Хлопчик народився здоровим, без усяких вад, а через три роки дитина втратила зір. Пан у якого служила мати Антона, пізніше завіз хлопчика у Київ у школу незрячих дітей. Навчали цих дітей друкувати книги для незрячих, читати їх, грати на піаніно. Антоній закінчив школу з відзнакою. Навчаючись у школі він надрукував для себе літургію, багато акафістів святим. Коли повернувся додому, пан купив йому піаніно. Говорив і співав Антоній тихо, спокійно, вдома відправляв служби, які дозволено без священника. Яка була діюча церква в селі, відвідував усі відправи, а коли церкву закрили, служив у себе вдома. Щоб не наряджати людей на небезпеку, він почав ночами правити службу Божу. Під час окупації і після в Антонія завжди було людно. Кожен ранок і вечір читав молитви, а у святкові дні відправляв службу Божу. До нього приїжджали молоді батюшки за благословінням. Він багато знав, умів розрадити, дати відповідь на багато запитань. Антоній любив відвідувати церкви у сусідніх селах, бував і в Балтському монастирі (за 35 км.). Незадовго до смерті Антонія запитали, чому більше до нього ходять чужі люди, а не свої, сільські. На це він відповів: "Чужі не самі йдуть, їх ангели ведуть". Перед смертю Антоній казав:" хто буде відвідувати мою могилу, той і мене провідає". Не стало його у 1964 році. Ще заповів, щоб усі його книги, папери поховали разом з ним, тому що ці книги не зможе в селі ніхто читати. Так і виконали останню волю Антонія, у могилі викопали збоку нішу, заховали туди два ящика книг.
Після закінчення розповіді всі присутні мали змогу помолитись та попросити здоров’я собі, рідним та близьким.
Наступною зупинкою зимового маршруту стало Червоногреблянське лісництво, державного підприємства «Чечельницьке лісове господарство». Екскурсію провели лісничий О.М.Сокиринський та помічник лісничого Ю.Ф.Нагорний. Відвідувачі пройшли екологічною стежкою з елементами ландшафтного дизайну, побачили екзотичні рослини, які вирощуються в розсаднику та дендропарку лісництва. Студенська молодь виявила бажання повернутись сюди, щоб проходити тут виробничу практику.
Учасники маршруту продовжили свою подорож і наступна зупинка мала назву «Червоногреблянське шкільне лісництво «Паросток». Цікава, презентація, розповідь юних лісівників була змістовна і засвідчила щиру любов школярів до рідної природи.

Наступна зупинка – презентація НПП «Кармелюкове Поділля» в будинку культури с.Червона Гребля. В яскравих сценічних костюмах Маланок працівники Парку під звуки Народного аматорського ансамблю духових інструментів «Подоляни» під керівництвом В.Д.Баланівського та традиційним частуванням - варениками, бутербродами з салом, узваром зустрічали гостей, учасників та жителів села . Всі присутні переповнені гарним настроєм поринули у танок, який об’єднав всіх присутніх не зважаючи на вік та статус. Веселощі тривали, цим самим створювали лише позитивну атмосферу навколо себе.
Дійство продовжили колядники фольклорного ансамблю «Гребляночка», які не зважаючи на вік вразили своїм життєлюбством та енергією. Вони привітали гостей традиційними старовинними колядками та щедрівками.
Далеко над селом було чути їх співи, які радісно несли у кожне серце добро, мир і злагоду на весь наступний рік.
Після такої концертної програми директор будинку культури (П.І.Б.)запросила всіх бажаючих ознайомитись з фото-краєзнавчою виставкою «Моє село… ти сокровенне з прадіда і діда», яку презентувала сільський бібліотекар Зьомко З.П. та фотовиставкою «Чарівний край природного парку «Кармелюкове Поділля», яку представила провідний фахівець з рекреаційного благоустрою Шпак Н.П.
Переодягнені в Маланки, та маланківники разом з гостями зібралися в центрі села на веселі ігри та забави. Найбільш проворні примостились до Маланок і проїхались до центру села на святково прикрашеній підводі.
Остання зупинка маршруту - «Обрядове дійство «Весела Маланка». Разом з Маланками екскурсанти брали участь в самому традиційному дійстві: урочиста хода вулицями з привітаннями господарів із святами, бачили, як проходить «посвячення в цигани», «уракання»
( привітання) всіх учасників свята, змагання ватаг ряджених маланкарів і безумовно вразили співи Маланок…
Добрими і теплими словами закінчили свято директор Парку О.П.Романчук та заступник Г.Л. Дудник, які запропонували цей захід проводити щорічно, тісно співпрацювати з місцевою громадою та подякували співорганізаторам «Веселої Маланки».
Настали сутінки, пора повертатись додому. Багато приємних вражень ми привезли з собою, веселих спогадів, цікавих фото, добрих відгуків від учасників заходу. Ми радо ділимось зібраними матеріалами з нашими читачами.
Р.S.Національний природний парк «Кармелюкове Поділля» висловлює щиру подяку всім тим, хто прийняв участь в організації свята, надав допомогу в проведенні. Дякуємо місцевій громаді, яка щиро відгукнулась на нашу пропозицію долучитись до святкування. Подяка всім учасникам та гостям.
Сподіваємось, що започаткований захід стане традиційним і долучиться до нього більш широкі верстви населення.скачать dle 10.1русский торрент трекер
Уважаемый посетитель, Вы зайшли на сайт як незарегістрірований пользуватель.
Ми рекомендуєм Вам зарегістріруватися або війти на сайт под своим іменем.