Великодня писанка – оберіг нашого роду

Весною приходить до нас одне з найвеличніших християнських свят — Великдень. До нього готуються заздалегідь. Зберереження народних звичаїв та промислів – один із напрямків роботи національних природних парків.

У НПП «Кармелюкове Поділля» з 18 по 19 квітня, перед Великоднем, навчали писати писанки жителів Чечельницької ОТГ. Всього у майстер-класі прийняло участь 46 учасників.

Мета заходу – обʼєднати людей. Показати, що в нас є спільні традиції, звичаї, які нас обʼєднують.

Писанкарство – одна із яскравих і сакральних традицій України. Навчав розписувати пасхальні яйця відомий майстер Віктор Косаківський – музеєзнавець, етнограф, фольклорист, археолог, народний майстер, педагог, кандидат історичних наук, доцент кафедри культури, методики навчання історії та спеціальних історичних дисциплін факультету історії Вінницького державного педагогічного університету ім. Коцюбинського, член Національної спілки краєзнавців України, член науково-технічної ради Національного природного парку «Кармелюкове Поділля».

Писання писанки – це народна традиція, а пронести її крізь час можливо лише тоді, коли навчите цього ремесла своїх нащадків – переконаний майстер. Він розповів історію виникнення писанок, як символу весняного відродження природи і відродження життя на землі, значення сакральних символів, кольорів, що писалися на писанках.

Кожен регіон в Україні мав свої характерні орнаменти. Гостей Парку навчали створювати писанки, які притаманні саме для Поділля. Найбільш характерні символи – рожі бокової, 40 клинців, дубове листя, дерево життя. Кожен малюнок на яєчку має певне значення, адже там закодовано цілий текст. Або, як каже Віктор Афанасійович, писанка — це вітальна листівка. Приміром дубове листя зеленого кольору – побажання бути здоровим. Хвиляста лінія навколо – нитка життя, бажання прожити довгі літа. Рожа бокова — це восьмипелюсткова зірка, яка означає: «Будь гарна, як квітка».

Власноруч написана писанка — це як оберіг. Освячену писанку зберігали рік, аж до наступного Великодня. Це дуже потужна сила, до неї треба ставитись з пошаною. Вона не псується, може лікувати. За звичаями, писанки пишуть дівчата і жінки.

Усім присутнім вдалося досягнути поставленої мети. Більшість вперше у своєму житті взялись за писачки, але дуже вправно створювали свої дебютні великодні атрибути.

Піднесений настрій мав кожен, хто в руках тримав гарну розписану писачком великодню писанку.