Чечельницький район розташований на схилах Подільської височини, в південно-східній частині Вінницької області, на мальовничих берегах річки Савранки, правій притоці Південного Бугу і є південними воротами подільського краю.
Геологічна будова району визначається його розміщенням в межах західного схилу Українського кристалічного щита, фундамент якого складають кристалічні гірські породи.
Поверхня підвищена, хвиляста, лісова, рівнинна, розчленована балками та ярами. Ґрунти – чорноземи опідзолені, які займають 88% площі району та сірі лісові.
Клімат – помірно-континентальний з середньорічною температурою +7°С. Абсолютний максимум температури влітку +37°С, абсолютний мінімум взимку – 32°С.
На території протікають річки: Савранка, Дохно, Горошок.
Найбільшою річкою є Савранка – права притока Південного Бугу.
Через райцентр та 3 села проходить дорога республіканського значення Вінниця – Гайсин – В. Михайлівна.
До складу району входять: 1 селище міського типу – Чечельник та 21 село. З них 8 сіл постраждало від радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Адміністративна територія поділяється на 15 сільських та 1 селищну раду.
Межує на заході з Піщанським районом, на півночі з Тростянецьким та Бершадським районами Вінницької області, на сході з Балтським, на півдні з Кодимським районами Одеської області.
Площа району – 759 кв. км., 2,9% від території області.
Відстань від селища Чечельник до обласного центру автошляхом 160 км.,
від смт. Чечельник – до м. Києва залізницею 460 км., автошляхом 360 км.
Населення району складає 22,6 тис. чол. 1,4% від населення області, в основному українці, незначна частина поляків, білорусів, молдован, циган та ін. Районним центром є смт. Чечельник, де проживає 5 тис. чол. та 17,6 тис. чол. в селах.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Територія Чечельницького району заселялася людьми здавна. Перші поселення людини, виявлені археологами на території Чечельниччини, відносяться до періоду трипільської культури (4-3 тис. до н.е.), залишки якої були знайдені при розкопках в 1923 році.
Найдавніша письмова згадка про Чечельник відноситься до 1529 року. В документі йдеться про польські і литовські прикордонні сторожі, які мали стежити за рухом татар. Чечельник був одним із найпівденніших населених пунктів, до якого висилалася сторожа з Брацлавської фортеці. Тому, як населений пункт він виник раніше. Навіть на мапі М.Кузанського (1401 – 1464 рр.) зображено річку Савранку.
Чечельник (згідно легенди) засновано в 16 ст. татарином-утікачем Чаганом, який одружився з православною дівчиною, перейняв православну віру і поселився на правому березі р. Савранки. Хутір називався Чаганлук. З часом назва трансформувалася в Чачанлик – Чечельник. З 1635 р. Чечельник вважається містечком, позначення якого є на карті Боплана.
В період національно-визвольної війни загони Максима Кривоноса в 1648 році звільнили Чечельник від поляків, а в 1671 році містечко стає резиденцією знаменитого запорізького отамана Івана Сірка. Звідси він відбивав напади татар.
В епоху гетьмана Івана Мазепи Чечельником володів полковник Дмитро Чечель – герой Бутуринської битви. Це про нього у поемі „Полтава” згадував О.Пушкін: „На плахе гибнет Чечель ”.
В другій половині 18 ст. Чечельник належав польським магнатам Любомирським. Вони в 1751 році будують в Чечельнику костьол святого Йосипа Обручника і створюють велике підприємство – кінний завод С.Любомирського.
З 1796 р. за указом імператриці Катерини містечко стає власністю видатного російського полководця графа Івана Васильовича Гудовича. Виникають заводи: в 1860 р. – спиртовий, в 1862 р. – цегельний, шкіряний, свічкосальний, костопальний заводи та завод штучних мінеральних вод.
В 1869 р. після смерті Гудовича Чечельник переходить у спадок до князя Миколи Олексійовича Орлова, який одружився з внучкою Гудовича, а потім – до його дітей. Орлов відомий як автор історичних та політико-аналітичних праць, посол в Великобританії, Німеччині, Бельгії, Франції. Він займається розведенням орловських рисаків на кінному заводі. В кінці 19 ст. будуються заводи: цукровий, пивоварний, маслозавод. Біля кінного заводу Орлов посадив красивий парк, облаштував фонтанами, огородив кам’яним муром. У парку князь побудував двоповерховий дзеркальний маєток з усіма необхідними допоміжними спорудами.
Чечельницька земля була власністю Орлових до 1917 р., а в березні селяни разом з солдатами 17-го піхотного полку розділили землі князя Орлова. Після Жовтневої революції у Чечельнику виник пожар на спиртовому заводі, згоріло тоді 400-700 чоловік. Згорів і палац князя Орлова – цінний пам’ятник архітектури і окраса Чечельника. Було розграбовано кінний завод.
Після закінчення громадянської війни в 1921 р. повітовий центр з Ольгополя був перенесений до Бершаді. В 1923 році Чечельник стає районним центром Тульчинського округу і обидва міста Чечельник і Ольгопіль були переведені в категорію сіл. Починається відбудова господарства.
Пережили чечельничани й голод 1933 р., і сталінські репресії. За деякими даними тільки в 1936-1938 роках по району було репресовано більше 800 чоловік. Особливо багато репресованих було серед римо-католиків. Репресовувалися та виселялися до Сибіру найбільш освічені люди.
Немало лиха принесла Велика Вітчизняна війна. Біля 5 тисяч чечельничан загинули на дорогах війни, 23 уродженці району загинули в битвах з ворогом в партизанських загонах, 69 підпільників та мирних жителів страчено карателями, понад 500 чол. замучені в єврейських гетто. За хоробрість, проявлену в роки війни почесного звання Героя Радянського Союзу були удостоєні І. М. Гриб, І. І. Стратійчук, М. З. Брацюк, М. Г. Рябошапко. А. А. Шевчук з Ольгополя повторив подвиг М. Гастелло, а М. М. Ольшевський з смт. Чечельника – подвиг О. Матросова. Знаменитим снайпером по всьому 2-му фронту був уродженець с. Любомирки лейтенант Вася Курка, який загинув на території Польщі і є національним героєм Польщі. 17 березня 1944 року війська Другого Українського фронту визволили Чечельник від ворога.
Тяжку спадщину залишили жителям Чечельника фашистські окупанти. Загальна сума збитків, завданих селищу, сягнула 114,1 млн. крб.
Почалася відбудова зруйнованого господарства. Чечельник швидко зростав. У 1961 р. йому було надано статус селища міського типу, хоча статус міста, втрачений у 1923 р., Чечельнику повернути так і не вдалося.
В 1962 р. Чечельницький район (вже в третій раз за роки радянської влади) було ліквідовано і приєднано до Бершадського. Та в грудні 1966 р. район було відновлено і об’єднано з Ольгополем. Але ще довгий час він залишався „молодшим братом” Бершаді.
За роки незалежності України район досягнув успіхів в розвитку народногосподарського комплексу, в духовній, соціальній сферах життя. [/left]

ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ
1. Маєток князя Орлова 19 ст.
В 1871 році князь Микола Олексійович Орлов успадкував Чечельницьке помістя. В Чечельнику він посадив красивий парк, облаштував фонтанами, огородив кам’яним муром. У парку князь побудував двоповерховий дзеркальний маєток з усіма необхідними допоміжними спорудами – конторою прикажчика, пекарнею, їдальнею, кузнею, а також житлові будинки для прислуги. Було збудовано водопровід, по якому вода з джерела по керамічних трубах текла до маєтку, де забезпечувала і палац.
У 1917 році згорів палац князя Орлова – цінний пам’ятник архітектури і окраса Чечельника. Залишились будинки управляючого та парк з частиною огорожі. Парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва, площа 7,9 га.

2. Костьол
Однією з найдавніших пам’яток старовини в нашому районі є Чечельницький костьол Опіки Святого Йосипа. Як свідчать історичні джерела, його було засновано в 1751 р. коштом воєводи Київського та Краківського, князя Любомирського. Був він побудований в класичному стилі завдовжки 30 і завширшки 12 метрів. Мав 3 вівтарі і був дуже багатий. Головний вівтар був з Чудотворною іконою Божої Матері Чечельницької, завдяки якій Чечельник став знаним як святе місце. За мурами костьолу Любомирський побудував плебаню (дім священника). За часів радянської влади костьол закрили, зруйнували вежі, всередині все перебудували на новий лад і використовували то як склад, то як майстерню, то як кінотеатр. 28 липня відбулося урочисте посвячення костьолу у зв’язку з його поверненням. І з того часу відбудовується Чечельницький костьол, набуваючи дещо нового вигляду.

3. Свято-Михайлівський храм
До заснування цього храму в Чечельнику було дві невеличких церкви: Покровська і Михайлівська. Фельдмаршал Іван Васильович Гудович заклав нову цегляну церкву, яка об’єднала колишні церкви і стала іменуватися Покрово-Михайлівською. Новий храм був одним з найкрасивіших храмів Поділля, а можливо і всієї України тих часів. Влітку 1937 року група саперів з Кодимського гарнізону підірвала храм. Відібрана цегла з храму пішла на спорудження школи, а рештою мостили тротуари, засипали рівчаки та бордюри. В 1996 році на фундаменті православного Покрово-Михайлівського храму розпочалося будівництво Свято-Михайлівського храму. І піднявся знову храм Божий. Ще вищий, величніший, ніж був колись. На 52 метри зметнулася в небо над Чечельником його дзвіниця. Далеко видно його сяючі на сонці сліпучо білі куполи.


4. Каплиця
Каплиця знаходиться в смт. Чечельник на католицькому кладовищі. Була збудована в кінці 19 століття. Каплиця – родинний склеп князів Сабанських. Там знаходились гробниці князів Сабанських. В 1928 році по домовленості з урядом Польщі ці гробниці були перевезені в Польщу. Каплиця збереглася у незмінному вигляді і до сьогодні.

5. Повітова тюрма
Знаходиться в селі Ольгопіль Чечельницького району. Почала будуватися Земством в 1859 році і в 1860 році була збудована. До кінця 1860 року була повністю переповнена в’язнями. Першими в’язнями були селяни з Бритавки і Соколівки. Також в’язнем був Устим Кармалюк. Перестала функціонувати після 1917 року. На даний час там клуб Ольгопільського СПТУ №35.

6. Могила М.С.Романової
Могила знаходиться в селі Ольгопіль Чечельницького району на Піщанському кладовищі. В Ольгополі був будинок князів Романових. Влітку вони приїжджали сюди для відпочинку. Будинок не зберігся, зруйнований у 20 роках 20 ст.. Марцеліна Северинівна Романова була двоюрідною сестрою Миколи ІІ . Вона разом із Романовими приїжджала в Ольгопіль і заповіла, щоб її похоронили в Ольгополі. Вона народилася 24 квітня 1834 року і після смерті 11 квітня 1912 року була захоронена в Ольгополі на Піщанському кладовищі.
7. Будинок фінвідділу, казначейства
Знаходиться в селі Ольгопіль Чечельницького району. Був збудований в кінці 19 століття. Там знаходився фінвідділ і казначейство Ольгопільського повіту. Після 1917 року будинок не використовувся. Пізніше був переобладнаний під поліклініку Ольгопільської лікарні. На даний час там столова Ольгопільської загальноосвітньої школи.

8. Будинок Бабського
Будинок знаходиться с селі Ольгополі Чечельницького району. Був збудований в кінці 19 століття як родинне помістя. Бабський був місцевим меценатом. На даний час цей будинок переобладнано під їдальню місцевої агрофірми.

9. Храм Покрови Пресвятої Богородиці
Знаходиться в селі Каташин Чечельницького району. Була збудована в 1778 році стараннями місцевого поміщика і селян на місці спаленої церкви, яку під час російсько-турецької війни в 1760 році татари спалили і пограбували село Каташин Чечельницького району. Вона була освячена в честь празника Покрови Пресвятої Богородиці Чечельницьким дияконом Федором Новаковським. Церква дерев’яна, трикупольна. Художнє оформлення робили італійці, але це точно не визначено. Окремо від церкви в 1820 році споруджена дзвіниця, але в 30-х роках ХХ ст. була зруйнована. Церковна служба відновилася з 1943 р. Стараннями отця Миколи і церковного активу проведено капітальний ремонт храму, перекрита покрівля, куполи. В церкві знаходиться старовинна святиня – ікона Божої Матері „Каташинської”, яка місцевими жителями вважається чудотворною. Церква діюча, проводяться богослужіння. Вона занесена до „Книги охорони пам’ятників”. В 2007 році на конкурсі „Сім чудес Вінниччини” церква була віднесена до 20 перлин Вінниччини.

Прапор Чечельницького району
Прапор – прямокутне полотнище зі співвідношення ширини до довжини 2х3, яке складається із трьох рівновеликих горизонтальних смуг синього, червоного і зеленого кольорів.
На фоні синього поля золоте 16-ти променеве сонце – означає Поділля
1 селищну та 15 сільських рад .
На червоному фоні три золотих вітряки – символ мирного, багатого хліборобського краю. Число три вказує на поєднання особливості хліборобського краю в минулому, теперішньому та майбутньому.
На зеленому фоні дуб із жолудями – асоціація багатства лісів та ланів лісостепової зони.
Золотий колір символів – ознака віри, справедливості, милосердя та багатства.

Герб Чечельницького району
Герб складається з великого щита класичної форми. Щит розтятий, ліва половина щита перетята.У першому синьому полі золоте сонце, у другому червоному полі три золоті вітряки, у третьому зеленому полі золотий дуб із жолудями. Щит обрамовує вінок із зелених дубових гілок та 16 колосків перевитий синьо-жовтою стрічкою.
Синє поле і сонце означають Поділля.
Три золоті вітряки на червоному полі – символ мирного, багатого хліборобського краю. Число три вказує на поєднання особливості хліборобського краю в минулому, теперішньому та майбутньому.
Золотий дуб із жолудями на зеленому полі асоціюється із багатством лісів та ланів лісостепової зони. Дуб із жолудями – символ могутності, сили і твердості. Зелений колір – символ достатку, надії, свободи, радості і процвітання.
Золотий колір символів – ознака віри, справедливості, милосердя та багатства.
Вінок із зелених дубових гілок та 16 колосків перевитий синьо-жовтою стрічкою символізує 1 селищну та 15 сільських рад, вказує на багатство хліборобського краю.

Закрити меню